Експертиза – це науково обгрунтований висновок про стан пам’ятника, підкріплений результатами мистецтвознавчих досліджень і аналізами лабораторних даних з метою атрибуції, визначення ідейного змісту, історико-культурної й матеріальної цінності. Існує програма мінімальна й розширена, що передбачає додаткові дослідження. Для цього застосовують методи аналізу із залученням аналітичної хімії, прикладної фізики, біології з використанням неруйнівних методів аналізу, в також методів, які вимагають відбору проб. Тому перед початком досліджень у першу чергу визначають засоби й методи роботи з предметом, його художню й наукову цінність як документа історії й культури. Щоб надати об’єктивний експертний висновок з метою ідентифікації й атрибуції твору мистецтва або пам’ятки історії і культури, необхідно визначити, з якого матеріалу виготовлена річ, ким, коли і в якій техніці вона була виконана, риси й ознаки якого стилю їй притаманні, чи зазнала ремонту, реставрації та ін.
1. ПОПЕРЕДНІЙ ВІЗУАЛЬНИЙ ОГЛЯД як перший етап дослідження художніх творів передбачає огляд у видимих променях, що дозволяє виявити поверхневі нашарування й новоутворення, залишки грунту, визначити склад забруднень, осередки активної корозії, товщину й склад корозійного шару, матеріал і технологію виготовлення, клейма, написи, покриття, записи, сліди ремонту, потертості, тріщини, розриви, утрати тощо. Продовження огляду проводять за допомогою спеціального освітлення (під мікроскопом, в ультрафіолетових і інфрачервоних ділянках спектра). Грунтуючись на цих даних, можна провести стилістичний і порівняльний аналіз, зрозуміти символіку й семантику зображень, визначити час, школу й навіть автора.
АНАЛІЗ ОСОБИСТОЇ МАНЕРИ ХУДОЖНИКА, виявлення типових для нього технічних прийомів, дослідження особливостей і специфіки обробки поверхні виробів з певних матеріалів, з обліком застосованих для цього технічних засобів і технік; палеогеографічний і графічний аналізи підписів, написів монограм як важливий аспект для атрибуції твору та інших позначень (символіка й семантика зображень, геральдичні мотиви й т.ін.); визначення співвідношення із часом і твором, інформація про більш пізні привнесені елементи, ретельний аналіз різними способами й методами.
СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ передбачає вивчення теми й сюжету, особливостей його іконографії, а також композиції, колориту, кольорового рішення й інших характерних ознак для здійснення ідентифікації приналежності роботи до певного хронологічного періоду, стилю або напрямку; визначення місця створення, авторства й т.ін.
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ – ідентифікація твору як художнього явища, його стилю, іноді школи, часу створення ( у тому разі, коли перед нами автентичний твір, а не підробка); художньої школи, майстра за композиційним рішенням, сюжетом, технікою письма, орнаментикою у творах декоративно-прикладного й народного мистецтва, а також у роботах майстрів-професіоналів. Історичні відомості про існування твору (наявність у колекціях, експозиціях на виставках, реставрації, документальні свідчення та інше). Проведення порівняльного аналізу з доступними оригіналами того або іншого майстра певного періоду, які належать до однієї школи або культури. Облік наявних відомостей про структуру, матеріал, хімічний склад, стилістичні особливості, манеру виконання для творів, відібраних для порівняльного аналізу.
2. МІКРОХІМІЧНИЙ МЕТОД АНАЛІЗУ дозволяє визначити якісний склад речовин, а також іонний склад досліджуваного матеріалу. Проводять мокрим способом, тобто з використанням речовин, розчинених у воді, мінеральних кислотах, лугах. Цей метод є одним із супутніх методів аналізу, що дозволяють по мікро домішках більш точно датувати виріб.
3. МЕТАЛОГРАФІЧНИЙ МЕТОД АНАЛІЗУ – метод вивчення мікро- і макроструктури металів і сплавів за допомогою візуального спостереження при різному збільшенні. Дозволяє визначити ступінь деструкції металевого ядра.
4. МЕТОД РЕНТГЕНОСТРУКТУРНОГО АНАЛІЗУ дозволяє досліджувати метали, сплави, мінерали, неорганічні й органічні сполуки, полімери, аморфні матеріали, рідини й гази, молекули білків, нуклеїнових кислот та ін. Такий аналіз є основним методом визначення структури кристалів. Це обумовлено тим, що кристали мають певну періодичність будови і являють собою створену самою природою дифракційну решітку для рентгенівських променів.
5. РЕНТГЕНОГРАФІЯ Й РЕНТГЕНОСКОПІЯ дозволяють отримати рентгенівські знімки предметів, а також побачити під шаром корозії їхню справжню форму: декор, інкрустацію, позолоту й т.ін. Широко застосовувані при дослідженні археологічних знахідок. Дослідження проводять на рентгенівських і спеціальних установках, обладнаних відеоапаратурою.
6. РЕНТГЕНОСПЕКТРАЛЬНИЙ МЕТОД АНАЛІЗУ може бути використаний для кількісного визначення елементів у матеріалах складного хімічного складу – металах і сплавах, мінералах, склі, кераміці, цементах, пластмасах, абразивах, пилу й різних продуктах хімічних технологій. Найбільш широко застосовується в металургії й геології для визначення макро- і мікрокомпонентів.
7. РЕНТГЕНОФЛУОРЕСЦЕНТНИЙ МЕТОД АНАЛІЗУ (РФА) – один зі спектроскопічних методів дослідження речовини з метою одержання його елементного складу. Метод заснований на збиранні й наступному аналізі спектра, отриманого шляхом впливу на досліджуваний матеріал рентгенівськими променями. При опроміненні атом переходить у збуджений стан, що супроводжується переходом електронів на більш високі квантові рівні. У збудженому стані атом перебуває вкрай малий час, порядку однієї мікросекунди, після чого вертається в спокійне положення (основний стан).
8. РАДІОВУГЛЕЦЕВИЙ МЕТОД ДАТУВАННЯ заснований на реєстрації радіоактивних ізотопів вуглецю. Нейтрони, що виділяються під впливом космічних променів у атмосфері Землі, поглинають атоми азоту, утворюючи радіоактивний ізотоп вуглецю – С 14. Дійшовши до нижніх шарів атмосфери, радіоактивний вуглець у невеликій кількості домішується до стабільних ізотопів вуглецю С 12 і С 13 і разом з ними утворює молекули вуглекислого газу, який засвоюють організми рослин і живих істот.
Але під час проведення аналізів необхідно враховувати деякі обставини й процеси, що приводять до зміни змісту радіовуглецю в зразку, а саме:
а) розкладання органіки;
б) ізотопний обмін зі стороннім вуглецем;
в) поглинання вуглецю з навколишнього середовища;
г) перебування або зберігання зразка в сучасних умовах;
д) чистоту зразка в сучасних умовах;
е) місце зберігання зразка.
Багато вчених вважають, що будь-яке датування є приблизним, якщо воно не підкріплене іншими достовірними даними: написами, зображеннями ( на монетах та ін.), згадками в літературних джерелах і т.ін.
9. УЛЬТРАЗВУКОВА ДЕФЕКТОСКОПІЯ дозволяє визначити наявність порожнеч, раковин, тріщин, розташованих усередині металу. Для цієї мети служить спеціальний апарат – ультразвуковий дефектоскоп.
10. ВИЗНАЧЕННЯ МАГНІТНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ за допомогою магніту. Цим методом можна визначити залізо й установити наявність заліза в кольорових сплавах, а також металеве ядро в археологічних предметах із чорних металів. Прояв магнітних властивостей можливий і в археологічних предметів з кольорових і благородних сплавів, якщо поруч із ними був розташований залізний предмет. Це пояснюється тим, що в результаті електрохімічних процесів сполуки заліза можуть товстим шаром покривати предмет і виділятися у вигляді самостійних фаз.
Розглянуті вище методи дослідження творів мистецтва дозволяють одержати результати, які надають уявлення про стан твору, його автентичність, художню, культурну, історичну цінність, і визначити місце пам’ятника в культурному середовищі певної епохи.
Але не кожний предмет вимагає застосування всіх описаних методів, іноді, як було зазначено, можна обмежитися візуальним дослідженням, проведеним кваліфікованим фахівцем. У той же час можливі обставини, що вимагають не тільки комплексного дослідження, але й звертання до декількох незалежних фахівців. Тобто в кожному конкретному випадку необхідно мати достатню кількість незаперечних аргументів, які надають підстави для складання експертного висновку, що є офіційним юридичним документом.
Мінжулін О.Л.
Національний науково-дослідний реставраційний центр України, м.Київ
